Будівництво та облаштування крематорію в Ужгороді

            В Україні, сьогодні крематорії існують тільки в трьох містах, а саме: в Києві, в Харкові та в Одесі. При цьому, в Києві кремують 40% покійників, Харкові – 70%, в Одесі – 30%.
            В межах містах Ужгорода розташовано 9 кладовищ, з яких майже всі закриті. Серед них, найстаріше – Кальварія. Діюче ж міське кладовище Барвінок, яке було відкрито у 1986 році – знаходиться вже за межами міста, на землях Баранинської сільської ради й займає площу більше 16 гектарів. Скільки ж померлих вже поховано на всіх 10 вищевказаних кладовищах та скільки могил збереглись – невідомо. Натомість, кладовища в Ужгороді та в навколишніх селах – займають гектари землі, однак, скільки точно, також – невідомо. 
            За статистикою, за увесь 2017 рік в Закарпатті померло 15 077 чоловік (з них 5 438 в містах області). Тільки за січень-березень 2018 року в Ужгороді померло 364 особи. Якщо ж припустити, що за рік, в середньому, тільки в Ужгороді помирають 1 400 – 1500 осіб, а для поховання кожного з померлих потрібно земельну ділянку приблизно 2,2м на 1,8м (або майже 4 м2), то для поховання вищевказаної кількості померлих (з урахуванням під’їзду/підходів до кожної могили, тобто ще 6 м2), потрібна земельна ділянка в розмірі 14 500 м2, або 1,45 гектарів (га) – щороку. Якщо ж абстрагуватись від вищенаведеного, то за 50 років в Ужгороді помре біля 72 500 осіб, для яких буде потрібно… 72,5 га земельної площі! При цьому, Ужгород з населенням майже 114 000 чоловік (станом 1 квітня 2018 року) займає площу – 41, 56 км2 , або 4 156 га, Баранинська ОТГ – 12 153 га. 
            Все, вищевказане, без врахування ситуації, яка склалась й на кладовищах в навколишніх, з Ужгородом, селах, де й ужгородці намагаються ховати померлих родичів. 
            Тобто, є очевидним, що якщо в Ужгороді не запропонувати, фактично, альтернативу класичному похованню (у землю, шляхом закопування небіжчиків), а саме – кремацію померлих городян, то ситуація буде, практично, критичною, при чому – вже в найближчий час. 
            Кремація (від латинської cremare – палити, спалювати) – процес спалення трупів. Зазвичай проводиться як обряд перед похованням. Здійснюється в крематорії, у стародавніх суспільствах – на багатті. За сучасними європейськими правилами, після кремації прах померлого поміщається в похоронну урну і потім може бути похований різним шляхом. 
            При цьому, в ході прийняття рішень про будівництво та облаштування крематорію в Ужгороді, треба звернутись до історії причин виникнення кремації тіл померлих, врахувати релігійну складову, менталітет жителів обласного центру, проаналізувати діючі практики, які до цього часу не привели до виникнення місцевого крематорію й проаналізувати діяльність подібних інституцій у наших найближчих сусідів – країнах Євросоюзу.  
            Такі релігії, як: буддизм, індуїзм, джайнізм, синтоїзм, різні гілки стародавнього і сучасного язичництва відносяться до релігій, які дозволяють кремацію. Основні ж християнські конфесії сучасних церков – допускають кремацію, ґрунтуючись зокрема, на словах ранньохристиянського церковного письменника Марка Мінуція Фелікса. Іслам та юдаїзм, при цьому – не практикують кремацію. Однак, наприклад, Свідки Єгови не забороняють кремацію тіла померлого. 
            Національно-релігійна складова міста, що для Закарпаття, яке є чи найбільш віруючим регіоном країни, вкрай важливо. За переписом 2001 року в Ужгороді проживало 77,8% українців, 9,6% росіян та 6,9% угорців. Натомість, найбільшу мережу релігійних осередків/приходів (станом на 2014 рік) у нашому краї (дані по Ужгороду відсутні) мають Українська православна церква (УПЦ МП, УПЦ КП та УАПЦ разом – 623 організації), Українська греко-католицька церква (412), релігійні організації Свідків Єгови в Україні (164), Закарпатська реформатська церква (117) та Римо-католицька церква (102). Ці дані важливі для розуміння, того чи погодяться й чи пристануть жителі міста та, навіть, всього краю – на кремацію померлих і який це буде відсоток, з точки зору рентабельності майбутнього крематорію, послугами якого, очевидно зможуть користуватись не тільки жителі Ужгорода.
            Менталітет жителів міста над Ужем, тісно пов’язаний не стільки із забобонами, скільки з певною традицією, яка склалась в краї, при дотриманні ритуалів поховання померлих. Однак, через «виділення землі» під поховання, сам ритуал на який держава виділяла ще й кошти та подальше утримування могили для «трудящих», ще з часів СРС – було безкоштовним (на відміну від країн Європи), питання кремації не було й не є – актуальним. Натомість, кремація померлого є дешевшою ніж «традиційне» поховання – в землю! Приклад Харкова, де з вересня 2018 року: поховання в труні складе вартість, в розмірі – 1 248 грн. (влітку) та 2 287 грн. взимку, а кремація – 1 272 грн. (влітку) та 1 598 грн. (взимку), це підтверджує. В Ужгороді, поховання в труні (з переліком послуг: оформлення документів, катафалк до кладовища, труна, викопування могили тощо) – вартує приблизно 2 820 грн. 
            Європейська практика з кремацією у наших, найближчих сусідів, наприклад: у Словаччині й Угорщині. Так, в Словаччині, крематорії діють, в таких містах, як: Братислава, Жиліна, Кошіце, Б.Бистриця, Н.Замки та Левіці. В Угорщині діє 14 крематоріїв. Найближчими ж до Ужгороду є крематорії в Кошицях та в Мішкольці. Тобто, наші сусіди вирішують питання поховань власних громадян значно цивілізованіше, ніж це організовано в Україні, не кажучи вже про окрему область чи її столицю та не рахуючи вже кількість приватних компаній, які уможливлюють, фактично, в любому населеному пункті тієї ж Словаччини та Угорщини – здійснити поховання через кремацію.
            Висновки, очевидні:
1. Закарпаття зокрема й Ужгород в тому числі, суттєво відстали від європейської практики організації поховань через кремацію померлих, що призводить до значних земельних втрат, саме на організацію нових та розширення вже діючих кладовищ.
2. Сутужність з «місцями» на кладовищах, а подекуди й відсутність місць для поховань, особливо у великих містах та на «престижних» кладовищах – веде до корупційної складової самого процесу поховання померлих, практично – по всій області.
3. Вартість ритуальних послуг при похованні в труні та через кремацію, практично тотожні.
4. Національно-релігійний склад міста (як й краю), наводить на думку, що з урахуванням кількості вірників, насамперед, таких приходів, як: Закарпатської реформатської, Римо-католицької та української греко-католицької церков, включаючи й прихильників Свідків Єгови вкупі з атеїстами – поступово дозволить досягти рівня кремації померлих до показників, бодай – українських міст.
5. Будівництво крематорію обласного значення в Ужгороді та організація його роботи – дозволять у 100 разів зменшити територію для поховання, скоротить термін мінералізації останків з 50 років до однієї години та підтвердить для Ужгороду статус європейського міста а також уможливить, практично, всім мешканцям краю скористатись сучасною ритуальною послугою та наблизить край до цивілізованого вирішення питань поховання померлих.

Залишити відповідь