Кемпінги Закарпаття: бути чи не бути

коли і як запрацює цей туристичний інструмент в нашому краї 

          Здивувати когось в Закарпатті відпочинком «на природі» – важко. Палатки, спальники, кострища, шашлики, музика – ось майже і весь «джентльменський набір», якого достатньо для дикого перебування поза цивілізацією.
          Натомість, цивілізоване кемпування, як й автотуризм з трейлерами, не кажучи вже про впорядковані стоянки для цього – в Карпатах, та й по всій Україні, так й залишаються мрією. Й це на фоні багаточисельних, як правило дорогих ресторанів та готелів й похідних від останніх…

          Кемпінг (англ. camping – проживання в таборі) це зазвичай сезонний заклад відпочинку та рекреації для туристів. Територія його, як правило, обладнується: авто-, мото-, велостоянками, а також майданчиками/місцями для будинків на колесах (трейлерів) та установки наметів. Крім того, з метою розширити сезонність кемпінгу, останній обладнують: будинками легкого типу чи стаціонарними палатками.
          З ціллю підвищення рівня комфорту кемпінгу, дотримання санітарно-епідеміологічних норм і правил, а також з метою охорони природного середовища, сучасний кемпінг, зазвичай, обладнується: водоводом, плитами для приготування їжі, туалетом, душем, антисептиком й може мати: продуктовий та сувенірний магазини, дитячий майданчик, пункти прокату (квадрациклів, велосипедів, тощо), засоби зв’язку (пошту, телефон, Інтернет) медпункт тощо. 
          Мета створення кемпінгу – попередження самовільної організації стоянок туристів на природі (з усіма наслідками від таких), уможливлення планового регулювання туристичних потоків цієї категорії відпочиваючих, реклама туристичних можливостей регіону, можливість працевлаштування місцевих жителів. 
          Відмінною особливістю кемпінгів є самообслуговування туристів та доступний, тобто – бюджетний відпочинок.
          Для того, щоб зрозуміти й вірно відповісти на питання: чому «європейське» Закарпаття не може похизуватись бодай одним, сучасним кемпінгом, варто проаналізувати кілька документів (в історичній ретроспективі), якими й передбачалось щось зробити у цьому напрямку.     

          Так, відповідно до Програми розвитку туризму і курортів у Закарпатській області на 2011 – 2015 роки (Рішення №72 Закарпатської обласної ради від 16.12.2010 р.) на «Проектування та облаштування на території області стоянок для автотуристів, вздовж автомагістралі Київ – Чоп, у зв’язку з підготовкою до проведення в Україні фінальної частини Чемпіонату Європи 2012 року з футболу» – було виділено 1 мільйон гривень.
          В розділі 2 вищенаведеної Програми «Забезпечення оптимального середовища сталого розвитку туризму на Закарпатті», читаємо, під пунктом «2.9. Розроблення проекту створення мережі доступних засобів тимчасового розміщення, зокрема молодіжних готелів (хостелів), турбаз, автокемпінгів на територіях, через які прокладено регіональні та національні туристичні маршрути», з термінами реалізації задуманого 2011 – 2014 роки. 
          Більше того, відповідно до Заходів щодо фінансування у 2011 році (Додаток до вищевказаної Програми), п.6 було передбачено «Розроблення проекту створення мережі засобів тимчасового розміщення, зокрема, молодіжних готелів – хостелів, автокемпінгів на територіях, прилеглих до основних мереж регіональних та національних туристичних маршрутів» на що було виділено 30 тис. гривень.
          Натомість, результати такі: «Протягом 2011-2015 років активної розбудови зазнала туристична інфраструктура, суттєво збільшилась кількість закладів, що надають туристичні та рекреаційні послуги, яка й надалі зростає. Встановлено понад 60 інформаційних щитів та 30 дорожніх знаків, які інформують про туристичні принади області, облаштовано 40 місць для тимчасового відпочинку і 10 рекреаційних зон, відкрито музей виноградарства й виноробства»
          Як бачимо, ні один кемпінг за 2011-2015 роки так й не було збудовано/облаштовано. 
          Далі – ще менше. Програмою розвитку туризму і курортів у Закарпатській області на 2016 – 2020 роки (Рішення №95 Закарпатської обласної ради від 22.12.2015 р.), передбачено пункт «1.5. Поліпшення руху туристичного транспорту в адміністративно-територіальних одиницях, облаштування спеціалізованих стоянок біля об’єктів туристичних відвідувань, встановлення двомовних туристичних знаків тощо, відповідно до державних стандартів». В Додатку до вищенаведеної Програми, в розділі – Напрями діяльності та заходи Програми, є пункт «1.3. Проектування та облаштування на території області стоянок для авто-, велотуристів оглядових майданчиків вздовж автомобільних доріг встановлення двомовних туристичних знаків тощо, розроблення проектно-кошторисної документації в тому числі, по відновленню функціонування вузькоколійних шляхів області», на що заплановано виділити 760 тис. гривень. 
          Висновок, сумний: якщо в Програмі на 2011-2015 років, бодай говорилось про кемпінги, то в Програмі на 2016-2020 роки, навіть термін такий – зник, а мова йде виключно про стоянки, фактично «при дорозі» на які чи не щороку збільшується фінансування, шляхом внесення змін і доповнень до діючої Програми, якою виконавцями, крім чиновників краю, визначено службу автомобільних доріг у Закарпатській області (за згодою!). Щодо «освоєння» коштів, передбачених вищевказаними Програмами, саме на кемпінги (конкретно), то судячи по тому, що в Закарпатті так й не створено жодного такого об’єкту, коментувати, по суті – нічого. 
          І це тоді, коли цивілізований світ вже давно практикує: автотуризм, караванінг й почав пропонувати glamping, як кемпінг з… лоском/шиком (або – гламурний кемпінг, який передбачає перебування на природі з комфортом). Більше того, експериментування з різними комбінаціями послуг призвело до того, що цивілізований ринок наповнили: караван-парки, холідей-парки, кемпінг-парки, шале-парки, турінг-парки, лайфстайл-Вілідж, еко-Віллідж, Арві-парки, парк-хоум парки; з’явилися: глампінги, дрампінги, грампінги, чампінги й інші типи кемпінгів, про що українці, включаючи й чиновників від туризму – навіть не чули. 
          Не дивлячись на це, Закарпаття має кілька спроб організації кемпінгів, так би мовити в приватному порядку. Так, якщо поГуглити термін «кемпінги в Закарпатті», то отримаємо адреси кількох «кемпінгів», які мають, на жаль, далеке відношення до вище визначених термінів й понять. Тобто, за кемпінги в Закарпатті «зійдуть»: й паркові зони відпочинку, й котеджі, й фермерські господарства, й окремі, невеликі садиби, й «купання біля водойми», й «туристичний будиночок Ужанського НПП на території Ново-Стужицького ПНДВ».
          Нічим не краща ситуація з кемпінгами й по всій Україні. Так, станом на 2017 рік, кемпінгами з перебільшенням, можна назвати трохи більше 40 організованих майданчиків.
          І це в той час, коли тільки в одній Німеччині кількість подібних об’єктів різного формату перевищує 4 тис. одиниць, а обіг їх послуг становить 9,5 млрд. євро на рік. Згідно ж з даними Європейської Федерації Асоціацій кемпінгів і парків відпочинку (EFCO & HPA, яка об’єднує національні асоціації 21 країни Європи, з більше ніж 20 тис. кемпінгів), кемпінги є найбільшою туристичною мережею Європи, що об’єднують 10,8 млн. місць відпочинку, тобто на 2 млн. місць більше, ніж в готелях. При цьому в кемпінгах воліють ночувати 25% туристів! 
          З вищевказаними даними перегукуються й дані, що у країнах Європи кількість великих готелів становить лише 15-25% від загальної кількості готельних господарств. Зате 75-85% – мотелі та готелі сімейного типу. Натомість, згідно аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази, що надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні практично не розвинуті, на жаль.
          Разом з тим, автотуризм довів свою життєздатність і вносить значний вклад в економіку країн Європи і Північної Америки. Статистика показує, що європейський автотурист здійснює впродовж року не менше 3-4 поїздок, половина з яких припадає на тривалі поїздки на відстані понад 1 000 км. Досягнення високого рівня розвитку цього виду туризму в Європі і США стало можливим завдяки одночасному збільшенню площі дорожнього покриття, розвитку придорожньої інфраструктури, сфери виробництва, продажу і обслуговування будинків на колесах, будівництва кемпінгів і проведення грамотної маркетингової політики у сфері туризму. Синергетичний ефект всіх перерахованих вище компонентів реалізувався у формуванні та поступовому розвитку кемпінг-індустрії в сучасному розумінні. Цей процес зайняв близько 20 років. Зараз загалом в даній галузі зайнято близько 170 тис. осіб. На 26 000 кемпінгів Європи припадає загалом 394 млн. ночівель. Тільки прибуток за ночівлі на кемпінг-майданчиках Європи становить 3,6 млрд. євро. До цієї суми додається дохід за харчування, розваги та екскурсійні програми, що становить 9 млрд. євро. У сукупності обіг кемпінгів Європи становить 12,6 млрд. євро.
          Натомість, в Європі вартість проживання в наметі в середньому становить 5-12 євро з людини на добу, тоді як плата за розміщення трейлера складає 30-100 євро на добу (за даними Європейської Федерації Асоціації кемпінгів та Караван-стоянок – EFCO&HPA). В Україні ж середня вартість проживання в період Чемпіонату склала 7,5 євро з людини на добу, а плата за розміщення мобільного «будинку на колесах» – 40 євро. 
          Згідно з оцінками фахівців в найближчій перспективі в Україні будуть затребувані переважно невеликі придорожні кемпінги та кемпінги на турбазах, розраховані на одночасне розміщення 30-40 трейлерів і близько 50 наметів. Для цього об’єкта цілком підійде ділянка площею 0,5-2 га, облаштування якої обійдеться інвестору в 50-250 тисяч євро. При цьому залежно від завантаження, сезонності та вартості послуг термін окупності складе два-чотири роки.
          Вищевказане й інші фактори – призводять до швидкої сегментації ринку кемпінгів. Так, у британській системі сертифікації кемпінгів, розробленої під брендом Visit England, виділяють три основних типи кемпінгів (або – три типи турпродукту кемпінгів): 
          А. Холідей-парки, де більше 50% Пітч* (Пітч – спеціально впорядковане одне місце для турстоянки різного типу) зайняті встановленими мобільними будинками, які здаються в оренду, або належить туристам, які встановлюють їх на тривалий термін.
          В. Турінг-парки, де більше 50% Пітч призначені для розміщення туристів з авто-караванами.
          С. Кемпінг-парки, де більше 50% Пітч призначені для розміщення наметів. 
          Якщо кількість Пітч представлені в рівній кількості, назви комбінують – караван-холідей та караван-кемпінг парки тощо.
          Однак, повернемось до нашого краю. Є очевидним, що, розвиток туристичної сфери в Закарпатській області потерпає й через відсутність туристичних інструментів, одним з яких є – кемпінг (мережі кемпінгів). Тобто, межуючи аж з чотирма країнами ЄС (кожна з яких знає сенс в кемпуванні та має добре розвинуту мережу кемпінгів), наша край за 27 років Незалежності України, так й не зміг запропонувати потенційним любителям, насамперед, автотуризму – жоден майданчик, який би відповідав та влаштовував туристів – любителів кемпінгового відпочинку. 
          Натомість, виходячи з вищенаведених даних, стосовно практики й статистичних даних по країнах Євросоюзу – зрозуміло, що суттєвим сегментом туристичної сфери краю може стати саме кемпінговий туризм, який зможе, не тільки задовільнити гідними пропозиціями відпочинку, насамперед, автотуристів, в тому числі й суміжними видами відпочинку (як-то тайпарк, себто – мотузкові/канатні парки), але й наповнить місцеві бюджети та сприятиме працевлаштуванню місцевого населення, яке безпосередньо надаватиме послуги з: обслуговування відпочиваючих, їх годування, реалізації сувенірів й так далі. 
          Однак, через те, що саме кемпінговий відпочинок, зокрема в Закарпатті, особливо відносно громадян України, які фактично ще не є клієнтами кемпінгів й не стільки через нерозвиненість останнього, скільки через відсутність попиту в послугах кемпінгів з боку українців (адже, хто захоче платити за право зупинитись автомобілем на облаштованому майданчику, розбити палатку чи розкласти вогнище?), доцільність організації й реалізації створення мережі кемпінгів буде найактуальнішою саме для туристів-іноземців. 
          Тим не менше, можна сміло стверджувати, що створення мережі кемпінгів в Закарпатті, крім вже вказаних позитивів – суттєво підніме туристичний рейтинг останнього та дозволить краю долучитись, накінець, до європейської мережі кемпінгів з усіма наслідками від такого.
          Однак, як організувати задумане? Для цього, як видається, варто взяти до уваги особливість щодо створення мережі кемпінгів в Закарпатті, якою може стати пропозиція автора щодо об’єднання зусиль, практично всіх зацікавлених осіб та чинників саме в цій сфері, через залучення до реалізації, наприклад, ідеї-проекту «Кемпінги Закарпаття»: місцеві органи влади та управління, воїнів запасу та ветеранів бойових дій (АТО, ООС), які є жителями краю та коштів потенційних реабілітаторів останніх. 
          Відомі рішення української влади всіх рівнів – уможливлюють учасникам бойових дій (АТО, ООС) отримати земельну ділянку. Однак, питання їх працевлаштування та адаптації до суспільно-корисного життя бажають кращого, не кажучи вже про їх лікування, реабілітацію тощо. Натомість, саме цими питаннями: лікування, реабілітації та сприяння у зміні військової кар’єри на професійну, цивільну сьогодні в країні займаються Міністерства: охорони здоров’я, соціальної політики, оборони, Державної служби у справах ветеранів АТО, офісу Агенції НАТО з підтримки і постачання в Україні, Трастові фонди НАТО: з медичної реабілітації в Україні та зі зміни військової кар’єри на професійну цивільну. Більше того, вже анонсовано створення мережі Національних реабілітаційних центрів для учасників АТО, ООС. Значну допомогу в цих питаннях надають діючі проекти Трастових фондів НАТО в Україні, загальний бюджет яких становить майже 40 мільйонів євро. Так, бюджет Трастового фонду зі зміни військової кар’єри на професійну цивільну вже має необхідну заявлену суму, в розмірі – 430 тисяч євро
          Отже, є очевидно доцільним направити частину вищевказаних коштів на реалізацію створення і облаштування мережі кемпінгів, для чого варто об’єднати зусилля всім зацікавленим сторонам. Саме з цією метою, згодиться підготовлена автором Концепція доцільності, організації та реалізації ідеї-проекту «Кемпінги Закарпаття»
          Результатом вищевказаних зусиль, під патронатом, наприклад, Управління туризму та курортів Закарпатської ОДА – має бути створення постійно діючої структури (на тимчасовій основі), яка зможе виступити координатором реалізації ідеї-проекту. Остання повинна мати повноваження, контактувати з потенційними партнерами проекту, включаючи й комунікацію з міністерствами й відомствами України та, наприклад, з трастовим фондом (НАТО в Україні) зі зміни військової кар’єри на професійну цивільну. 
          Натомість, при позитивному проходженні кількох етапів реалізації ідеї-проекту «Кемпінги Закарпаття», перші 2-3 кемпінги в краї можуть запрацювати уже влітку-восени 2019 року. А становлення й розвиток кемпінгового відпочинку в прикордонному Закарпатті може додати внутрішньому туризму краю більш цивілізований характер та збільшити товарообіг туристичної сфери. Особливо, з врахуванням саме того, що наші європейські сусіди давно користуються кемпінгами, є надія «завантажити» останні саме іноземними шукачами відпочинку в Карпатах. Крім того, не виключено, що останні стануть непоганим прикладом й для наших співвітчизників. 
          За наявності кемпінгів й відповідної інфраструктури в тому ж Закарпатті, Україна отримає розвиток такого перспективного напряму туризму, як наприклад «туризм вихідного дня». Останнє значно знижує сезонні коливання й підвищує дохідність туризму загалом. Крім того, розвиток караванінгу, як вже вказувалось може стати найважливішим фактором підвищення інтересу європейських туристів до України, взагалі й Закарпаття зокрема. На користь цього твердження свідчить небувале зростання популярності цього виду відпочинку серед європейців.
          Головним показником успішності становлення та розвитку сфери кемпінгу в Закарпатті будуть не тільки вищенаведені факти і аргументи, але й вирішення кількох важливих проблем, а саме: реабілітація ветеранів АТО, ООС, їх працевлаштування та зайнятість цікавою та прибутковою, а головне – потрібною багатьом справою. 
          І це вже не кажучи про «побічні ефекти» від такої діяльності, як-то отримання доходів, від розміщення, годування, обслуговування потенційних відпочиваючих в кемпінгах а також надання таким додаткових послуг, як-то: супровід, перекладацькі, екскурсійні тощо. Крім того, є надія, що кемпінги доволі швидко «обростуть» маленькими базарами на яких місцеві жителі запропонують свій нехитрий скарб аж до організації продажу «Все для кемпінгу», як-то: палатки, динамо-ліхтарі, набори для пікніку, термопродукція, туристичні меблі, барбекю тощо, не кажучи вже про інші «послуги», як-то: зводити в гриби, на яфини, покатати на конях, скупатись в чанах й так далі й тому подібне.
          Не варто виключати й організацію чисельних акцій та заходів, що здійснюватимуться в добре обладнаних кемпінгах, які організовуватимуть кмітливі закарпатці, маючи вже досвід організації: змагань, фестивалів, спартакіад, вогнищ й тому подібне…

Підготував Ю.Ключівський,
керівник IASEED
Прага-Ужгород, 12.1.2019

Видання, які оприлюднили статтю «Кемпінги Закарпаття: бути чи не бути»

Залишити відповідь