Спорудження мережі громадських вбиралень в Ужгороді

          Станом на вересень 2018 року в Ужгороді не існує жодної громадської вбиральні (туалету). Наявні ж, яких не більше 4-5 на все 114 000-е місто, не рахуючи гостей обласного центру, це – приватні туалети. Натомість, жителі обласного центру, відряджені у місто, туристи тощо вимушені масово користуватись вбиральнями в приміщеннях органів влади та управління, а також – туалетами, які розміщено у приватних закладах громадського харчування. 
          З 2010 року, коли останні громадські вбиральні було приватизовано/продано, а більшість з них, новими власниками – перепрофільовано, ситуація з санепідеміологічної точки зору є критичною, незважаючи на багаточисельні обіцянки представників місцевої влади вирішити питання громадських вбиралень. Більше того, за 27 років Незалежності в Ужгороді не побудовано та/чи не обладнано жодної громадської вбиральні, якщо не брати до уваги, звичайно, туалет із листового заліза з вигрібною ямою, який розташовано на березі річки Уж, недалеко від малої дитячої залізниці, в зоні паводкового затоплення… 
          Відповідно до діючих норм та правил: 
          1. Згідно Наказу МОЗ України, № 145, від 17.03.2011 року: «2.23. У населених пунктах, на території курортів, у місцях масового скупчення і відвідування громадян (парки, сквери, торгово-розважальні комплекси тощо) повинні влаштовуватись громадські вбиральні відповідно до вимог санітарного законодавства з розрахунку 1 санітарно-технічний прилад на 500 осіб». 
          2. Згідно «Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій БЛАГОУСТРІЙ ТЕРИТОРІЙ ДБН Б.2.2-5:2011»: «9.3.8. Орієнтовні розрахунки місткості і потужності громадських вбиралень треба проводити із розрахунку: не менше 1 приладу на 1000 чол. населення. За один прилад треба приймати 1 унітаз або 2 пісуари при максимальної пропускної спроможності одного приладу: 27 відвідувачів за годину. Кількість відвідувачів треба визначати за розрахунковими показниками». 
          Виходячи з вищенаведеного, Ужгород «претендує» на, мінімум 114-228 санітарно-технічних приладів, які необхідно розділити по громадських вбиральнях, визначивши їх кількість, виходячи з потреб та з урахуванням географії міста. Натомість, ігнорування Ужгородською міською Радою санітарно-епідеміологічних, визначених законодавчо-нормативними актами норм, вимог та правил, в частині наявності в місті громадських вбиралень, позначається не тільки на щоденному побуті городян та суттєво знижує рейтинг туристичної привабливості міста над Ужем, але й відносить останній, по рівню комфортного проживання та екології, на нижні щаблі в загальноукраїнському рейтингу, не кажучи вже про якісь порівняння, з містами з найближчих європейських країн.
          Є очевидним, що спорудження сучасних туалетів, як це має місце у країнах Європи – це швидше монтаж компактних кабінок-антисептиків, аніж класичне, капітальне будівництво. Це і швидше, й мобільніше, й екологічніше, й дешевше, й гарно по дизайну. Головне – не забути про інвалідів, яким буде необхідно забезпечити без бар’єрний доступ до туалету. 
          Місця розташування громадських вбиралень, насамперед – вокзали, парки та сквери міста, місця найбільшого скупчення городян та гостей міста а також – на перетині основних піших маршрутів, якими користуються люди.
          Міській Раді, важливо:
          – визначити кількість туалетів по яких буде розподілено вищевказана кількість санітарно-технічних приладів, в залежності від місця розташування туалету;
          – визначити поетапність монтування громадських вбиралень (бажано від центру до окраїн), з тим щоб за 8-10 років обласний центр був забезпечений туалетами, відповідно до норм та вимог;
          – затвердити Положення про громадські вбиральні, в якому визначити: балансоутримувача, бюджет утримання туалетів, вартість послуг (що надаватимуться) тощо…
          Як відомо, театр починається з вішалки, а місто – з громадських вбиралень, бо саме це є чи не «першим пунктом» для приїжджих та гостей. По крайній мірі так у цивілізації. Більше того, мережа громадських вбиралень – не тільки корисно для міста над Ужем, що суттєво покращить санітарно-епідеміологічний стан в останньому, але й стане показником європейськості…
          Ну, що, спробуємо ужгородці – змінити ситуацію, не дивлячись на те, що «облаштовувати нові [громадські вбиральні] у міськраді не планують»? 

Залишити відповідь