Трастова компанія у формі товариства з додатковою відповідальністю “Газда-Інвест” була заснована у березні 1994 року. Чотири фізичні особи сформували Статутний фонд у розмірі 10 мільйонів карбованців, який було зареєстровано 5 квітня 1994 року, в Ужгороді. Товариство мало додаткову – у п’ятикратному до розміру Статутного фонду, відповідальність перед третіми особами а статус Товариства строго регламентувався тодішнім Декретом Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства”. 
          Декрет передбачав, що таке товариство здійснює свою представницьку діяльність, відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. на підставі типового Договору, що затверджується Фондом державного майна України та Національним банком України. При цьому, Статутний фонд довірчого товариства повинен був становити не менше 1 млн. українських карбованців та формувався виключно за рахунок коштів та цінних паперів учасників. А до моменту реєстрації довірчого товариства кожен з його засновників зобов’язаний був внести на тимчасовий рахунок не менш як 50 відсотків свого вкладу.
          У червні 1994 року Трастова компанія “Газда-Інвест” отримала ліцензії: ФДМУ на представницьку діяльність з приватизаційними паперами № 88 та Міністерства фінансів України на право випуску, комерційну та комісійну діяльність з цінними паперами № 214. До кінця того ж року спеціалісти Компанії провели перші договори купівлі- продажу цінних паперів (сертифікатів, акцій та облігацій) емітентів акціонерного товариства (АТ) “Разно-експорт” та АТ “Олбі-Україна”.
          При цьому, за відповідними ліцензіями та дозволами приходилось їздити до Києва. Пригадую, як подолали бюрократичну перепону, в ході отримання дозволу на роботу з цінними паперами, яка тоді ліцензувалась Мінфіном України. Коли нам завернули пакет документів, через “виключну діяльність”, яку ми в статуті дещо “розширили”, прийшлось піти на хитрість й за ніч (!) внести зміни до статуту, виписку з якого на другий день було надано міністерському чиновнику. Однак, остання засумнівалась у нашій спритності, з урахуванням не тільки часу але й відстані: Київ-Ужгород коли, через інфляцію – навіть не “ходили” літаки. На третій день, прийшлось принести до міністерства оригінал статуту (який, як й інші документи до цього – працівники Компанії передали нічним поїздом), де в ньому залишилась тільки “виключна діяльність” з цінними паперами. Як ми це зробили тоді й на сьогодні – секрет, позаяк зробити таке зараз – неможливо але в ті часи, якщо було бажання та “голова на плечах” – запросто. При цьому, ніхто не постраждав й збитків нікому, включаючи й державі – нанесено не було. 
          З грудня 1994 року Компанія приступила до залучення від населення України приватизаційних майнових сертифікатів (ПМС). Тоді ж почав працювати перший на Закарпатті фондовий магазин Компанії. Було розпочато власне котирування цінних паперів концерну “Електрон” (м. Львів), групи АТ “Разнозкспорт”, АТ “Олбі-Україна” (м. Київ) та інших.
          З початку 1995 року Компанія почала брати активну участь у всеукраїнських сертифікатних аукціонах. Паралельно спеціалісти Компанії надають послуги по виготовленню та друкуванню сертифікатів цінних паперів емітентам краю. Депозитарієм Компанії виступає спочатку ЗУКБ “Синевір-банк”, а пізніше АКБ “Правекс-банк” (Закарпатська філія).
          На протязі 1995-1996 років Компанією проводилась активна діяльність по концентрації акціонерного капіталу емітентів Закарпаття, як створених (перетворених з державних в ході приватизації) так і новостворених. Станом на 7 травня 1996 року зареєстрований та сплачений статутний фонд “Газда-Iнвест” становив 6 000 000 000 (шість мільярдів) карбованців а на кінець цього ж року – 60 000 гривень, при сумарному обігу Компанії за цей період  – в суму еквівалентну 415 000 доларів США.
          Станом на лютий 1997 року, в ході сертифікаційної приватизації, Компанія для майже 37 000 довірителів (жителів Закарпаття), придбала майно 13 державних підприємств з долею в статутному фонді від 3% до 42%. При цьому, спеціалісти довірчого товариства були представлені у виборних органах семи акціонерних товариств, тобто в Радах відкритих акціонерних товариств, причому в шести з них – в якості Голів Рад. Подібне розцінювалось нами як довіра до Компанії з боку акціонерів та керівників ВАТ а також – визнання професійного рівня її фахівців.  
          Однак, процеси роздержавлення майна та його приватизація як й зміна власника – не проходили гладко, практично – по всій Україні. Слабке розуміння юридичних процесів приватизації та ігнорування завдань роздержавлення, вкупі з амбіціями “червоних” директорів та їх супротив змінам й новизні, які були на часі, а також відсутність приватно-майнових традицій в країні – приводили до суперечок аж до судових процесів. Наша, єдина трастова компанія, яка діяла в області – також не стала виключенням з цього “правила” а низка судових процесів за участі “Газда-Інвест” набула розголосу по всій Україні (що й аналізуємо в окремому розділі “Патентіада”).  
          Фактично, Компанія діяла до завершення “великої приватизації”, за приватизаційні іменні сертифікати (ПІС), тобто до завершення масової приватизації в 1998 році.
          За час своєї діяльності, фахівці Компанії долучились до підготовки низки оглядів з питань: “великої” приватизації, фондового ринку, інвестиційної діяльності та стали авторами ряду аналітичних статей та оглядів, які були оприлюднені в цілому ряді засобів масової інформації Закарпаття та України.
          Через виконання статутних завдань, Компанія припинила діяльність шляхом ліквідації – 21 серпня 2006 року (за даними Єдиного державного реєстру).