Мова піде про публічне управління та самоврядування на всіх рівнях, про державних службовців та їх статус, про взаємини останніх з суспільством та відкритість їх діяльності а також про взаємозв’язок між економічними успіхами в муніципальних органах влади та оплатою праці.
          Як відомо, публічне управління – це здійснення адміністративної діяльності, пов’язаної з наданням державних послуг та управління на центральному і місцевому рівнях. Раніше, до відомої децентралізації в Україні, носієм державного управління була лише держава. Нині ж, з виникненням чисельних окремих територіальних громад (ОТГ, ТГ), управління державою прийнято поділяти на державне управління та місцеве самоврядування.
          Натомість, самоврядування – це спосіб управління певним суб’єктом, коли даний суб’єкт самостійно вирішує хоча б частину своїх справ автономно, тобто «самоуправляється».
          Однак, детально зупинятись на термінології, законодавчо-нормативних питаннях, статусі та практиці діяльності державних й муніципальних інститутів влади тощо, які доступно висвітлено в українській реальності – нема потреби. Українці вже «навчились» подавати запити, підписувати петиції й протестувати (нехай поки-що, здебільшого і по-соціальних мережах) проти: недолугості, некомпетентності та свавілля чиновництва на всіх рівнях.
          Цікавішим та кориснішим для громадянина України, як видається, буде практика та досвід європейців (на прикладі Чеської Республіки – члена НАТО та Європейського Союзу), у яких є чому повчитись в цій царині й нам.

Державне управління та регіональні влади 

          Державна влада у чеському праві зазвичай розуміється як адміністративна влада, яка складається з міністерств, центральних адміністративних органів та інших органів державного управління (як-то: суди, державні фонди, екологічна інспекція, шкільна інспекція, територіальні фінансові органи, торгова інспекція, кадастрові служби, служби зайнятості, обласні станції гігієни, адміністрації національних парків тощо). При цьому, саме в адміністративній канцелярії державну службу проходять державні службовці, які здійснюють державне управління. Останні, це фізичні особи, які відповідають умовам та вимогам, встановленим Законом про державну службу, успішно пройшли підготовку до служби, призначені відповідно до законодавства на службу для виконання діяльності, яка законом визначена як служба, і склали службову присягу.
          Багато з вищевказаного, стосовно держслужбовців – запроваджено вже й в Україні, як-то присяга чиновника чи декларація про доходи. Правда, нічого подібного на кшталт «Молодіжної ради при ОДА», «Української академії лідерства» чи «Школи мерів» в Чеській Республіці – нема.

          Стосовно територіально-адміністративної реформи, то Україна багато в чому вже копіює досвід Європи, коли, наприклад, як і в Чеській Республіці йде процес створення територіальних громад з паралельною ліквідацією районних територіальних ланок.
          Натомість, регіони (в Чеській Республіці – краї) є вищими територіально самоврядними одиницями, які представляють собою територіальні громади, що володіють правом на самоврядування, які були створені в 2000 році Конституційним актом про створення вищих територіальних самоврядних одиниць. При цьому, компетенції краю, яких в Чеській Республіці є 13 + місто Прага (за окремим статусом) – визначають два закони: «Про регіони (регіональне утворення)» та «Про підтримку регіонального розвитку». За ними, до повноважень, фінансування та відповідальності краю віднесено:
          – освіту, для чого кожний має право створювати середні загальноосвітні школи;
          – охорону здоров’я, в частині відповідальності, наприклад, за лікарні;
          – інфраструктуру – будівництво та ремонт доріг другого та третього класу, інтегрованих транспортних систем, організація громадського транспорту між містами й муніципалітетами, капітальне будівництво та розміщення автомобільних доріг шляхом затвердження планів просторового розвитку;
          – соціальні послуги – шляхом перерозподілу внесків бідним, організації мережі будинків для людей похилого віку та несуть відповідальність за соціальні об’єкти;
          – охорону природи – через, наприклад, оголошення природних парків, природних заповідників чи пам’яток;
          – інтегровану систему порятунку (IZS), коли влада краю, губернатор та пожежно-рятувальна служба регіону виконують окремі завдання в рамках комплексної системи порятунку.
          Крім того, край має право законодавчої ініціативи, коли регіональні збори можуть пропонувати закони Палаті депутатів Чехії та подавати скарги до Конституційного Суду. Краї також співпрацюють при розподілі субсидій ЄС у межах загальноєвропейських регіонів згуртованості (NUTS-2).
          Фінансування регіонів, на більше, як 2/3  відбувається за рахунок Державного бюджету. При цьому, регіони лише на 9% формують свої власні бюджети безпосередньо від податків: ПДВ та податку на прибуток. Тому регіони в першу чергу перерозподіляють державні гроші, хоч близько чверті бюджету йде на інвестиції. При цьому велика частка грошей надходить з Європейського Союзу, хоч це вже інша тема.

Край Височина та Закарпатська область

          Українська реальність, в тому числі й на місцях прагне копіювати європейський досвід але якось вибірково та й не зовсім розумно-раціонально. Для цього варто порівняти, наприклад, адміністративні одиниці: краю Височина (Чеська Республіка) та Закарпатської області, які довгі роки є «взаємовигідними партнерами». Край Височина представляє один виборний (виключно з політичних партій, блоків та громадських організацій й союзів) та один виконавчий орган. При цьому, перше що кидається у вічі, наприклад, на чеському сайті цього краю, це обов’язкова до оприлюднення інформація як-то:
          – організаційна форма й структура краю та усіх його органів а також законодавчо-нормативні акти на підставі яких діють органи влади та управління в регіоні;
          – перелік всіх чиновників краю, їх посади (функції), години роботи та контакти на них;
          – реєстр всіх органів влади та управління, які діють у краї та всіх організацій які територіально розташовані (зареєстровані) в регіоні;
          – перелік всіх документів органів влад краю: інструкцій, положень, рішень, наказів, розпоряджень, які стосуються життєдіяльності регіону;
          – бюджети та фінансові документи (тендери, замовлення, звіти, калькуляції послуг тощо) всіх органів краю;
          – річні звіти господарювання краю та його структурних підрозділів а також архіви;
          – зразки формулярів та документів для громадськості та з метою подачі запитів на інформацію а також всі ліцензії, якими володіють органи влади та управління в регіоні.
          Показово, що все вищевказане – обов’язкове для оприлюднення на сайті кожного краю. Через це, в Чеській Республіці неможлива ситуація, коли журналісти раптом «відкопають» якусь «зраду» на кшталт «чиновники замовили ремонт туалетів ОДА за мільйони», позаяк кошторис на такий ремонт, переможець тендеру тощо будуть оприлюднені чеським чиновниками, заздалегідь. І це вже не кажучи про перелік законодавчо-пормативної бази, на підставі яких діє місцевий орган влади та контактні дані (мобільний телефон та електронна адреса) на кожного чиновника.
          Натомість, нічого подібного на сайтах українських місцевих органів влади – нема. Це пов’язано з тим, що єдині вимоги до публічних Інтернет-ресурсів тих же регіональних ОДА-ОВА, в Україні – відсутні. Як й нема санкцій до органу влади й управління та по відношенню до чиновника, стосовно – прийому та реєстрації: заяв, звернень, запитів у вигляді електронної пошти та іншої вхідної кореспонденції, яку можуть запросто «загубити», не кажучи вже про – ніяк не відповісти на звернення. Й це при тому, що в Україні прийнято низку законів: «Про електронні комунікації», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про обов’язковий примірник документів» тощо.
          А може це пов’язано лише з кількістю чиновників та відмінністю в компетенції останніх в розглянутих нижче адміністративних одиницях, не кажучи вже про результати господарювання? Ось, окремі дані для порівняння:

          * без врахування тимчасово переміщених осіб
          ** 64 – територіальні громади
          *** 4 – індустріальні парки (з яких діє – 1)
          **** 3 заступники у голови Закарпатської обласної Ради та 5 – у Голови ОДА-ОВА
          Курс обміну української гривні до чеської крони (станом на 1.8.2023), є: 100 UAH / 59,327 CZE

          Тобто, як видно із вищенаведеного, при населенні височанців в 41% від кількості закарпатців, перші хоч і мають менше начальників та чиновників – продукують та отримують у вигляді доходів значно більше, а саме 22,7 млрд. гривень (якщо перевести чеські крони у гривні за курсом Національного банку Чеської Республіки) проти 2,3 млрд. гривень або майже у 10 разів!
          Й хоча статті фінансування, за рахунок місцевих бюджетів та рівень й суми субсидій та дотацій різняться – ефективність господарювання краю Височина над Закарпаттям, очевидна.

Взаємини влади з суспільством через електронну комунікацію 

          З 2015 року, з прийняттям постанови КМ України – було визначено порядок відкриття даних та перелік, що складається з понад 300 першочергових наборів, багато з яких є повноцінними реєстрами. Наразі на сьогодні, через криваву війну, функціонують менше 100, раніше відкритих державних реєстрів. Отже, доступ до інформації ускладнений, а можливість автоматичної обробки практично зведена нанівець.
          Більше того, навіть такий інститут як електронні запити та їх розгляд, не кажучи вже про виконання «волі» громадян, нерідко ігноруються органами влади, особливо на місцях. Це добре видно на прикладі матеріалу «Електронні петиції як спосіб комунікації суспільства з владою», в якому проаналізовано дію прямої демократії в Ужгороді – обласному центрі Закарпаття.
          Отже, взаємини: інститути влади – суспільство – громадянин, навіть з урахуванням факту поширення «особистих кабінетів» на різних електронних ресурсах в Україні – дещо відстають від практик в тій же Чеській Республіці. Наприклад, в останній, ще з 2009 року запроваджено та діє Datová schránka (буквально: електронна скринька даних).
          Скринька, в обов’язковому порядку, надається Міністерством внутрішніх справ для:
          – юридичних осіб, які зареєстровано в комерційному реєстрі;
          – фізичних осіб-підприємців, в тому числі й податкових консультантів, юристів (правників), державних аудиторів, експертів, судових перекладачів тощо;
          – органів державної влади. Загалом це зобов’язання стосується понад 400 тис. суб’єктів.
          Крім того, за бажанням – таку скриньку може собі встановити й люба фізична особа, яка отримує можливість необмеженого електронного спілкування з органами влади та управління. Саме такий підхід спрощує електронну ідентифікацію, яка наразі (як і в Україні) здійснюється через комерційні банки. В цьому сенсі Чеська Республіка діє у відповідності до європейського регламенту eIDAS (№ 910/2014 про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку Європи). Це ж, в недалекій перспективі може стосуватиметься й України. Тим паче, що саме через російсько-українську війну, для України вже зараз є актуальним, наприклад, питання електронних повісток для призовників та військовозобов’язаних.
          При цьому, оператором чеської інформаційної системи поштової скриньки даних є Česká pošta s.p. (Чеська пошта). Витрати ж на функціонування системи покриває держава зі свого бюджету. Встановлення та експлуатація поштових скриньок є безкоштовною, проте зберігання документів на термін понад 3 місяці є платною послугою. Надсилання повідомлень від/до органів державної влади є безкоштовним, але пересилання документів між приватними особами (що було можливим вже з 1 січня 2010 року) залежить від зобов’язань відправника сплатити оператору комісію (хоч підтвердження одержане адресатом доставляється відправнику безкоштовно). Доступ до поштової скриньки та повний обсяг прав має відповідна фізична особа, підприємець, статутний орган юридичної особи, член статутного органу юридичної особи, керівник організаційного підрозділу а також – іноземна юридична особа, зареєстрована в комерційному реєстрі, та керівник органу державної влади.

Зарплати державних чиновників – залежать від стану економіки в країні

          На відміну від України, в Чеській Республіці заробітні плати членів регіональних органів влади: від місцевих депутатів й губернаторів аж до мерів міст та старост сіл, щоразу регулюються законодавчо-нормативними актами. Саме Уряд країни, виходячи з економічної ситуації – вирішує питання замороження зарплат, підвищення їх розмірів, порядку виплат та термінів, причому не тільки для держслужбовців місцевих органів влади але й для конституційних посадовців: президента, членів уряду, депутатів і сенаторів. Для останніх, законодавче рішення затверджує Сенат, тоді як для регіональних влад рішення приймає Кабінет міністрів Чеської Республіки.
          Тобто, в демократичній Європі, де повсюдно діє самоврядування на місцевому рівні, має місце банальне регулювання заробітних плат й інших винагород (премій, бонусів, доплат за вислугу років тощо) чиновникам та політикам, включаючи й на муніципальному рівні. При цьому, валоризація та індексація як і посадові оклади – залежать від функцій, робочого часу і чисельності населення ввіреної території. Так, в 2023 році розмір винагород, які отримують члени органів місцевого самоврядування (від старост сіл до гетьманів країв) коливається для незвільнених (від основного місця роботи) від 1 418 до 93 565 CZE а для звільнених (які працюють лише в органах місцевого самоврядування) – від 28 352 до 155 943 CZE, включно з Прагою (що випливає із рішенням Уряду за № 318/2017 «Розмір винагороди звільнених членів рад і максимальний розмір винагороди незвільнених членів рад в чеських кронах»).
          Отже, як бачимо звільнені працівники, які працюють за основним місцем роботи (старости, мери та гетьмани, депутати місцевих рад та інші чиновники муніципального рівня), як правило мають дещо вищі плати (включно з надбавками) аніж в середньому по країні, що має стимулювати громадян до праці в муніципальних органах влади.
          При цьому, середня заробітна плата в Чехії, обчислюється законодавцями з врахуванням: пенсій за старістю, допомоги по безробіттю та… власною зарплатою. Так, обчислена середня, щомісячна зарплата по країні, в 2023 році, склала 40 324 CZE для пенсіонерів, 39 306 CZE для безробітних і 37 903 CZE для депутатів. Однак, якщо кур’єри заробляють в середньому 17 650 CZE (або 16 478 CZE «чистими), то диспетчери летовищ, в середньому отримують 207 507 CZE. При цьому, наприклад, жителі Карловарського краю мають на 31% нижчі доходи, ніж пражани. З точки зору гендерного розриву, жінки отримують на 18% гіршу заробітну плату, ніж чоловіки.
          Натомість, базова ставка мінімальної заробітної плати з 1 січня 2023 року збільшилась на 1 100 CZE на місяць й склала 17 300 CZE (або 103,80 CZE на годину). При цьому, мінімальна зарплата суттєво різниться у різних категорій працівників та залежить від регіону, що досліджено та викладено в «Огляді та аналізі мінімальної й середньої заробітних плат в Чеській Республіці у 2015 році», хоч це вже тема іншої розмови.
          На відміну від вищенаведеної, європейської практики, в Україні, в міських та сільських органах влади й, особливо – у новостворених територіальних громадах: оптимізація заробітних плат, надбавок, премій, «лікувальних» тощо, з точки зору прив’язки таких до економічних успіхів країни, регіону чи територіальної громади в Україні – відсутня як й спроби державного регулювання останніх. Натомість, порівнювати стотисячні заробітні плати, наприклад тих же мерів українських міст з чеськими колегами якось навіть не зручно. Чи не через це, українські ЗМІ рясніють скандальними розслідуваннями, в яких чиновники місцевого рівня: старости, мери, голови ОТГ, безпідставно отримують захмарні зарплати та премії, працевлаштовують на посади власних родичів та здійснюють невиправдано високі виплати останнім.

          Є очевидним, що на цьому етапі державного будівництва в Україні не припиняються спроби знайти оптимальне поєднання державних та місцевих інтересів, через створення ефективного механізму взаємодії державних органів з місцевими виконавчими органами та з органами місцевого самоврядування, включно з гоноруванням представників останніх. Саме, через неконкретність, некомпетентність, концептуальну неузгодженість тощо й виникають суперечності в діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що спричиняє неефективність дій цих органів у процесі вирішення проблем розвитку сіл, селищ, міст та регіонів. Не кращим прикладом може слугувати й Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» ще з 1997 року, який за чверть століття, фактично нафарширували змінами та доповненнями, однак в яких так і не пов’язали ті ж заробітні плати та інші виплати чиновників з економічними результатами регіонів та громад України.
          Отже, як бачимо – бажання якнайшвидше приєднатись до Європейського Союзу вимагає від нас й врівноваження з нормами та правилами, які панують у цьому об’єднанні та до чого українці – навряд чи вже готові.

          Ю.Ключівський,
          керівник IASEED,
          Прага-Ужгород,
          серпень 2023 рік