Запити до 4-х парламентських партій України та НАЗК
Багаторічні дискусії стосовно, чисельних політичних інституцій України та їх, фактичне – протистояння, яке має місце в останній час, через унеможливлення їх оновити, із-за воєнного стану – наштовхнули на з’ясування рівня демократії у воюючій країні, основою якої є політичні партії, об’єднання, блоки та їх активні члени а також місце та роль останніх в країні.
З метою ж уникнути Інтернет-штампів та довільної інформації й, таки – дістатись до об’єктивних даних, було підготовлено кілька запитів на отримання публічної інформації, на адреси 4-х найбільших політичних партій: ВО «Батьківщина», ПП «Голос», ПП «Європейська солідарність» та ПП «Слуга народу» а також – до НАЗК, по кожній з вищевказаних партій.
Однак, задумана тема виявилась зовсім не вивченою в Україні та занадто складною, саме в такому ракурсі, як: 4-ри парламентські партії та їх фракції у Верховній Раді, з вивченням їх статутів тощо. Через це, стаття «переросла» у цілий огляд, з низкою даних та відповідними висновками, стосовно – багаторічної інституційної недолугості держави у питаннях розбудови політичних інституцій країни а – саме, українських: партій, рухів, платформ, всеукраїнських об’єднань, конгресів, організацій, союзів, альянсів, асамблей тощо у порівнянні з нормами, стандартами, принципами і статистичними даними, які вдалось навести по найбільших партіях, в кожній з 4-х країн – Вишеградської групи.
Отже, всі запити було надіслано 26 січня 2026 року і, по кожному з них – була мета отримати такі дані:
– кількість своїх членів, станом на 1 січня 2025 року та станом на 1 січня 2026 року?
– розмір членського внеску (щомісячний, квартальний, річний чи інший), як для юридичної так й для фізичної особи – члена партії?
– об’єм грошових коштів, у вигляді членських внесків, які партія отримала, станом на 1 січня 2025 року та на 1 січня 2026 року?
– частка грошей, яку партія отримала у вигляді державного фінансування статутної діяльності, за увесь 2025 рік, тобто – станом на 1 січня 2026 року?
– об’єм коштів та/або активів (у національній валюті), які отримала партія за 2025 рік (станом на 1 січня 2026 року), від юридичних і фізичних осіб, у вигляді: спонсорських внесків, в т.ч. й від третіх осіб; майна та немайнових активів; переваг та пільг; послуг та позик (кредитів)?
Вже 2 лютого 2026 року, була отримана відповідь на Запит від НАЗК, згідно якої стало ясно, цитата: «що у Національного агентства відсутня інформація щодо кількості членів зазначених вище Партій, розміру членський внесків та їх об’єму тощо». Натомість, НАЗК нагадало, «що запитувана інформація є у вільному доступі публічної частини Єдиного державного реєстру звітності політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, розміщеному на сайті Національного агентства».
Таким чином, вся надія на отримання чесних відповідей, стосовно: кількості членів, розміру членський внесків та їх об’єм – залишались на совісті кожної з 4-х партій. Однак, звернення до ВО «Батьківщина», ПП «Європейська солідарність», ПП «Голос» та ПП «Слуга народа», листами на електронну пошту партій – були тотально проігноровані. Крім того, наприклад, з’ясувалось, що на партійному сайті ВО «Батьківщина» є лише електронна адреса (pr@ba.org.ua) для Прес-служби й «тільки щодо питань співпраці з медіа». Невідомо, куди та як «звертаються тисячі українців, ветеранів та підприємців», про що постійно згадує багаторічна, беззмінна лідерка всеукраїнського об’єднання?
Не краща ситуація з комунікацією й по відношенню до ПП «Голос», через порушення з боку якої, державне фінансування у 2025 році – не здійснювалось а кількість працюючих в офісі цієї, всеукраїнської, парламентської партії зменшилась до однієї людини (відповідно до даних НАЗК).
Не бажаючи «здаватись», було повторено спробу надсилання запитів електронною поштою, кожній партії, фактично – щотижня: 27 січня (перша спроба), 4 лютого і 10 лютого. Однак, і на це раз – ніякої реакції з боку парламентських партій, європейської України – не було.
Паралельно, було надіслано електронні листи із Запитом, кожному депутату фракцій: ВО «Батьківщина», ПП «Європейська солідарність» та ПП «Голос» а також керівництву ПП «Слуга народа» (17-ти особам) на їх електронні адреси у Верховній Раді України. Але і тут – повне ігнорування, на цей раз вже від народних обранців, які у фракціях – представляють свої партії.
Останньою надією були соціальні Internet-мережі, які активно використовують українські політики, причому – доволі дивним чином, коли найменші політичні проекти мають найактивніші облікові записи та найбільше прихильників по групах, які систематично адмініструють, кожна з 4-х вищенаведених партій. Саме, через останні, українські партії розповідають українцям про свої «досягнення» та «успіхи», завзято спілкуються зі своїми прибічниками та нищівно критикують політичних конкурентів, ну і «діючу владу» а як же без цього.
Скористатись такою можливістю й через публічну мережу Facebook, було питанням часу – і в особисті повідомлення, практично – кожному народному депутату зі всіх 4-х партій, включно й на їх ФБ-сторінках – було розіслано запити. Але й на цей раз – неуспіх, позаяк інакше назвати тотальне ігнорування, здавалось би – банальний запит з простими питаннями, навряд-чи розумно.
Зате, по соціальних мережах було отримали сотні коментарів, від українців, на кшталт: «навіщо це вам», «що ти з цим будеш робити», «краще спитай щось інше» або «запитай партію влади» й тому подібне. Дивно, чому багатьох українців, як виборців – не цікавлять питання, які є важливими для політичного життя в любій, цивілізованій країні, як-то: кількість членів тієї чи іншої політичної партії, розміри членських внесків, їх об’єм тощо. І вже зовсім важко пояснити, чому українські ЗМІ – не цікавляться подібними даними.
Тим не менше, заради об’єктивності, треба сказати про, буквально – кілька «контактів» з представниками, окремих українських «партій», які таки відбулись по соціальних мережах.
Так, після розсилки запитів, 7 лютого 2026 року на контакт «вийшов» народний депутат 6, 7 та 9 скликань ВРУ, депутат Київської обласної ради 4 і 5 скликань від ВО «Батьківщина» по Київській області та член групи з міжпарламентських зв’язків з Чеською Республікою – Констянтин Бондарєв. Вдалось поспілкуватись голосом через messenger Facebook (прослухати розмову можна в кінці тексту), правда – недовго, бо народний обранець… злякався відкривати пересланий українцем, «невідомий» файл у форматі PDF й банально – перервав розмову. На кілька листів, адресованих цій політичні «силі» – ніякої відповіді так отримано й не було.
Вдруге, «посміхнулось щастя», 17 лютого 2026 року, після кількох нагадувань та телефонного дзвінка, одна з «партій», яка у Верховній Раді України «має» парламентську більшість, правда – після того, як огляд вже було повністю підготовлено. «Відповідь» надіслала ПП «Слуга народу» нагадавши громадянину України, про частину першу статті 17 Закону України «Про доступ до публічної інформації», яка не зобов’язує «політичну партію» відповідати на Запит, позаяк остання – не є «суб’єктом владних повноважень та розпорядником публічної інформації» а – цитата: «запитувана інформація не є публічною…»! Однак, коментувати помилки, починаючи з прізвища запитувача й закінчуючи фотокопією відповіді, зробленою мобільним телефоном, якимсь клерком «найбільшої» партії «європейської» України – навряд-чи розумно та й не варто.
Ще однією формою «спілкування» з українськими «партіями», можна вважати місцевий рівень: район-місто, через надмірну амбітність членів «партій» та їх затяту позицію (а, фактично – позу): за будь яку ціну захищати «честь мундира» й своїх вищестоящих начальників «партії». Правда, для цього прийшлось писати окреме звернення, наприклад, на адресу Миргородської міської ради, в якій аж 3 члени ПП «ЄС», банально – тренувались у хамстві по відношенню до запитувача. На звернення від 15 лютого 2026 року, було отримано відповідь за підписом міського Голови Миргорода – С. Соломахи, від 2 березня 2026 року, до якого додавався лист депутатки – від ПП «ЄС» Л. Золотарьової.
Після кількох десятків звернень до ПП «Голос» на адресу обох «осколків» цієї «партії», було отримано лист від нардепки Юлії Сірко – Member of Verhovna Rada of Ukraine, First deputy of infrastructure and transport committee, як сама себе представила, в якому була порада «звернутись безпосередньо до Голови Політичної Партії «ГОЛОС» – Рудик Кіри Олександрівни», тобто до другої «половини» цієї структури.
Останніми потугами «публічності» стали особисті повідомлення 19 березня 2026 року, через той же messenger Facebook, від ЗТО ПП «ЄС», клерки якої – таки забанили настирливого громадянина України та виборця. Текст від цих, партійців – неабияк здивував!
Отже, Закарпатська територіальна організація Політичної партії «Європейська Солідарність» ніби «розглянула запит, від 18 березня 2026 року щодо надання публічної інформації та повідомляє наступне», хоч такий було надіслано… ще у січні, на адресу центрального офісу ПП «ЄС», як вже вказувалось вище. Ну а далі, вже звичні, ще з радянських часів – мантри, коли «мудрому наріду» розтлумачують закони, розповідаючи про його права, так і не даючи відповідей по-суті запитуваного. Ну й, відповідно – відсилка до НАЗК, якому всі «партії», включаючи й політичну структуру «потужного дипломата» – звітують. Тому, виборцю слід звертатись саме до НАЗК, мабуть – щоб не турбувати партійців якимись примітивними запитаннями, відриваючи останніх від «важливіших» партійних справ.
Найцинічніше, що партійні клерки, з метою уникнути відповіді й, відповідно, відповідальності – лякають допитливих якимись «обмеженнями», стосовно «інформації щодо індивідуального членства», щось патякаючи про її нерозповсюдження, «відповідно до законодавства про захист персональних даних», про які у Запиті – ні слова! Адже, кількість членів партії та їх персональні дані – дві великі різниці, про що скаже любий одесит.Ну й головний «козир» любої української «партії» – останні не зобов’язані подавати дані НАЗК, й відповідно – оприлюднювати… стосовно: кількості членів та розміру членських внесків.
Отже, як виявилось – отримати офіційні відповіді на запити, вдалось тільки від НАЗК та, фактично – відписку від ПП «СН», що тільки підкреслює непрозорість, непублічність та недемократичну діяльності політичних «партій» в Україні. І як з’ясувалось, надіятись на відвертість політичних «партій», українцю – не варто. Більше того, навіть на українські ЗМІ – ніяких надій, може й через те, що чи не кожна політична структура прагне обзавестись власними медіа-рупорами, не кажучи вже про своїх «журналістів» й не згадуючи вже про таку українську ганебність, як – «джинса», яку й покликані множити, фактично, медіа-слуги політиканів з єдиною метою – болванити співгромадян…
Не дивлячись на все, вище перелічене, ми все ж узагальнили окремі дані по 4-х парламентських партіях України, ґрунтуючись лише на офіційній відповіді від НАЗК, на основі яких, після уточнення й було підготовлено та оприлюднено аналітичне дослідження «Партійний каламбур або про українські політичні проекти у порівнянні з країнами Вишеградської групи».
Автор запитів
Ю. Ключівський – керівник IASEED
P.S. Коли вже інформація про запити та перипетії з відповідями на них – була повністю підготовлена а вищенаведений огляд було оприлюднено та поширено по соціальних мережах, що викликало певну реакцію, насамперед – в українському сегменті Інтернету, на адресу керівника IASEED – надійшов лист від ПП “ЄС” з поміткою “Щодо розгляду звернення” (вих. №31, від 24 березня 2026 року) за підписом керівника секретаріату партії М. Саврасова. У листі-відповіді, партійці знову розповіли про права та обов’язки партій в Україні й, заодно – обґрунтували свою відповідь не на запит а на звернення, в яке “перетворили” запит (від 27 січня 2026 року до ПП “ЄС”). З листа-відповіді, отриманого електронною поштою 31 березня 2026 року (більше як через два місяці після запиту, який після підписання “добирався” з українського Києва до чеської Праги рівно тиждень!), стало очевидним, що публічність запитів та розголос навколо ігнорування відповіді на них, з боку “політичних партій” України, таки дає результати, по крайній мірі – стосовно ПП “ЄС”.
