Запити до вищих учбових закладів Закарпатської області

          Звернення до Ужгородського національного університету та Мукачівського державного університету, які вже десятки років готують фахівців за десятками спеціальностей, мало єдину мету – з’ясувати чи володіє кожен з вузів інформацією стосовно власних випускників, в частині їх подальшого працевлаштування, себто – подальшої долі підготовлених фахівців. Тим паче, що до цього спонукає й наказ МОН №101, від 2 лютого 2022 року, яким міністерство затвердило «Методичні  рекомендації з проведення моніторингу працевлаштування випускників закладів вищої та фахової передвищої освіти», яким би мали керуватись й закарпатські вищі школи. Швидше за все, такий документ мав покласти край практикам радянських вишів, коли випускників останніх – направляли на роботу «по-розподілу» а «вільні» дипломи були – виключенням, тобто – рідкістю.     
          Отже, для реалізації задуманого, 2 березня 2025 року було підготовлено два, практично – ідентичних Запити на отримання публічної інформації від розпорядника інформації: УжНУ та МДУ. В кожному з них містилась ціла низка питань, починаючи з кількості випускників яких віднесено до моніторингових осіб, на підставі даних Реєстру застрахованих осіб та кількість випускників які працевлаштувались на основну роботу (повну ставку), за сумісництвом (за договором цивільно-правового характеру). Крім того, цікавили фізичні особі-підприємці чи особи, які ведуть незалежну професійну діяльність а також фізичні особи, що забезпечують себе роботою самостійно. Виходячи з військового стану в Україні важливо знати й кількість військовослужбовців (рядового та начальницького складу) включаючи й органів охорони правопорядку. Було цікаво дізнатись чи практикують найбільші закарпатські виші опитування випускників, з метою з’ясувати їх фактичну зайнятість а якщо так то за якими категоріями (першого, бакалаврського рівня, другого – магістерського, третього – освітньо-наукового). Й, насамкінець було питання чи володіє вуз інформацією/даними, стосовно географії працевлаштованих, в тому числі: по м. Ужгороду, по районах та територіальних громадах Закарпатської області, по областях України та за її межами.
          З майже ідентичних відповідей, які було отримано: 6 березня 2025 року від Ужгородського національного університету і 10 березня 2025 року від Мукачівського державного університету, стало зрозуміло, що вже згадувані методичні рекомендації, призначені для… Міністерства освіти та науки яке й займається моніторингом зайнятості випускників та «розрахунком оцінки зайнятості для Формули розподілу видатків державного бюджету на вищу освіту між закладами вищої освіти», яке регулюється довоєнною Постановою КМУ № 1146, від 24 грудня 2019 року.
          Єдиним «показником» працевлаштування випускників, наприклад УжНУ – слугує «Анкета випускника ДВНЗ УжНУ», яка заповнюється останніми на… добровільних засадах. При цьому, «надати запитувану інформацію… немає можливості, оскільки вони не стосуються безпосередньо закладів вищої освіти», як відповіли з МДУ. Це ж стосується й питань щодо «географії працевлаштування випускників», позаяк вузи інформацією про таку – не володіють.
          Тобто, ні Ужгородський національний університет, який на кінець 2024 року мав 15 146 здобувачів освіти (за різними категоріями та формами навчання), ні Мукачівський державний університет, в якому станом на 1 листопада 2020 року навчалось 3 797 студентів – не ведуть, не мають даних та не знають подальшої долі підготовлених фахівців й, відповідно – не володіють інформацією щодо працевлаштування своїх випускників.

          Висновок очевидний: не дивлячись на перехід до Болонської системи вищої освіти, вузи України продовжують, фактично – безсистемно множити випускників, здебільшого за кошти їх батьків, ніяк не переймаючись їх кваліфікацією та подальшим працевлаштуванням. Якось так було й в совку, коли виготовлену продукцію, навіть зі «знаком якості» – просто відвантажували на склад. 
          Натомість, такий підхід у вищій освіті призвів до того, що частка населення України, віком 25-64 роки (згідно з даними Держстату України), станом на 2021 рік – вже мають вищу освіту, що становить 55,5%. Правда, як така кількість українців з дипломами про вищу освіту – впливає на економічне зростання України та добробут її громадян, включаючи й Закарпаття – невідомо.
          При цьому, рейтингування вузів, показники «якості» професорсько-викладацького складу та різного роду самозвіти про «успіхи», яким рясніють веб-сторінки вищих учбових закладів України –  навряд-чи можуть характеризувати, саме ефективність того чи іншого учбового закладу, у нашому випадку – Закарпаття. Однак, це тема окремого дослідження…   

          Автор запиту
          Ю.Ключівський – керівник IASEED