Запити до Державної фіскальної служби та до Державної митної служби

          До запитів на адресу української митниці прийшлось вдатися після того, як остання, вкупі з українськими судами, фактично – пошила мене у «наркодилера». Це сталося після «злочину», який «скоїв» ще в 2019 році, коли з’їздив на малу батьківщину без лікарського рецепту й отримав вирок – «за рішенням суду» та ще й «іменем України». Про це детально розповів у розлогому матеріалі «Як та чому я став наркодилером».
          Звичайно, що ні митниця, ні її «експерти», ні суд так й не змогли винести мені вироку за тими обвинуваченнями, які мені висувались а мої заперечення на апеляційну скаргу – призвели до відмови Закарпатській митниці ДФС, практично у всіх позовних вимогах до мене. Тобто, ні «штрафу», ні «конфіскації» апеляційний суд – не підтримав, натомість звільнивши мене від адміністративної відповідальності за «малозначністю вчиненого» та обмежився лише «усним попередженням» а саме «провадження у справі про порушення митних правил» – закрив. Крім того, Закарпатський апеляційний суд своєю Постановою зобов’язав Закарпатську митницю повернути мені «виявлений та вилучений медичний препарат Zaldiar».
          Однак, моє письмове звернення до останньої – повернути вилучені у мене ліки, відповідно до рішення суду, митників, швидше за все неабияк здивувало. Адже, виходило що «порушник митних правил» та фігурант судової справи не тільки не забув за свій «товар» але й має нахабність вимагати повернення, не цілих дві блістери… прострочених пігулок!
          Тим не менше, шляхом подання запитів – вирішив з’ясувати: на якому складі митного органу розміщено ліки та прізвище посадової особи, яка таке розміщення здійснила, яка вартість витрат за зберігання «майна», який порядок покриття/оплати за зберігання товарів на складі Митниці, який порядок повернення товару й так далі.
          Тому перший запит адресував Державній митній службі України, шляхом подання відповідної форми звернення. При цьому, вищевказаний запит відсилав кілька разів (8.10.2021, 26.10.2021)! З відповіді центрального офісу митників, яку чомусь назвали «Про розгляд запиту», від 28.10.2021, стало ясно, що мій запит і не запит взагалі а – звернення. Ба, більше ДМСУ є розпорядником інформації і взагалі – не в курсі, що творять підлеглі на місцях.
          Отже, другий запит, з аналогічним змістом, який був датований 1 листопадом 2011 року вже відіслав Закарпатській митниці Держмитслужби. Натомість, з відповіді, яку отримав 19 листопада 2021 року, дізнався, що мої ліки були оцінені митницею в 116,57 гривень,  а от за їх «зберігання на складі митниці», на протязі 592-х днів – це коштуватиме 18,25 грн (станом на 01.10.2021). І все це, за фактично – залишки, у кількості 18 таблеток, термін дії яких закінчився у жовтні 2020 року. Саме такий вид і має справжня «перемога справедливості», фактично, держави над громадянином країни!  

            Висновки – плачевні: 

1. Нічний «улов», в моїй особі, який за майже 2,5 роки «працевлаштував» купу: митників та прикордонників, оперативників Управління боротьби з наркозлочинністю в Закарпатській області та слідчих, лаборантів та експертівЗакарпатського відділу з питань експертиз та досліджень, суддів і секретарок Ужгородського міськрайонного та Закарпатського апеляційного судів, чиновників та начальників Закарпатської митниці й ДФС/ДМС, включаючи: юристів, секретарок, референтів та поштарів – склав аж 0,7125 гр. трамадолу (C₁₆H₂₅NO₂).
2. При цьому, на кожному етапі «митної епопеї» була надія на: фаховість, неупередженість, справедливість, а головне – здоровий глузд, всіх учасників навколо моєї «справи» та спроби таки призначити мене наркодилером. Не вийшло. Вірніше – вийшло, як у совку. 
3. Найгірше, що країна яка зібралась у Європу, запросто визнати винною та засудити тільки за те, що Україна, українське законодавство, її норми та правила а також некомпетентність, не фаховість та упередженість чиновників: від митниці до судів України – не визнають медичні СМС-рецепти, не володіють та не користуються зчитувальним обладнанням для цього та ніяк не регламентують давно розширену в Європі практику останніх.

            P.S. В кінці липня 2021 року, Конституційний суд України ухвалив рішення щодо неконституційності застосування конфіскації за порушення правил переміщення через «зелений коридор» (абз. 2 ст. 471 Митного кодексу України), рішення про це набрало чинності в січня 2022 року та створило певний, правовий вакуум в Україні. Перед цим, ще у 2019 році, чи не аналогічну позицію висловив Європейський суд з прав людини.

          Автор запитів
          Ю.Ключівський – керівник IASEED