Адміністративна реформа в Україні

          Адміністративно-територіальна реформа в Україні – адміністративна реформа, що полягає у наданні більших повноважень органам місцевого самоврядування (децентралізації) і зміні адміністративно-територіального поділу. Проводиться з 2015. Замість понад 11 000 місцевих рад сформовано 1 469 спроможних територіальних громад. А замість 490 районів – 136 нових районів. Основні повноваження рад районів перейшли на нижчий (ради громад) і вищий (ради областей) рівні.
          А
дміністративно-територіальна реформа є найважливішою реформою децентралізації в Україні – комплексу змін до законодавства, основною метою якого є передача значних повноважень і коштів від центральних органів влади органам місцевого самоврядування.

          Окрема законодавчо-нормативна база:
          1. Закон України (№157-VIII, від5.2.2015) «Про добровільне об’єднання територіальних громад»
          2. Постанова КМУ (№ 214, від 8.4.2015) «Про затвердження Методики формування спроможних територіальних громад»

          Від французької моделі (пропонує Інститут трансформації суспільства, Олега Соскіна), через скандинавську до польської, обговорення якої відбулось в Мінрегіонбуді України під темою: «Муніципальна консолідація в Україні».

Чеська Республіка

          Адміністративно-територіальна реформа здійснювалась у два етапи й тривала 10 років. Відбувався перехід від трьохрівневої системи на двохрівневу (без областей). Тобто на самоврядні: муніципалітети (6 244) та краї (14) + центральні органи влади (при 10,3 млн. населенні). 
          При цьому, у 60% муніципалітетів населення складає менше 500 чоловік, а у 80% – менше 1 000! Лише 383 муніципалітети мають т.з. «підзвітні» комунальні (окружні) управління.

Питання повноваження муніципальної ради:

·       муніципальний бюджет

·       місцевий розвиток

·       муніципальна поліція

·       водопостачання

·       сільське господарство

·       первинна освіта

·       житло

·       соціальна допомога

·       міське планування

Питання повноваження ради регіону:

·       середня освіта

·       дороги

·       соціальна допомога

·       охорона довкілля

·       громадський транспорт

·       регіональний розвиток

·       охорона здоров’я

          Міфи й конспірології: 
Міф 1: Об’єднують області
Міф 2: Далеко їхати за довідкою (дозволом тощо)
Міф 3: Зникне окремий (наприклад – Берегівський) район 
Міф 4: Все робиться під вибори 
Міф 5: Влада переконує тільки голів сільрад

          Виходом з вищевказаної ситуації, на наш погляд повинно бути наступне:

  1. Повна прозорість у пропозиціях, публічність у обговореннях та відкритість й колегіальність у прийнятті рішень щодо адміністративно-територіальної реформи, включаючи й процес добровільного територіального об’єднання громадян.

          Для цього, чітко визначити:

1.1. Повноваження (права та обов’язки) кожного рівня територіального об’єднання громадян.

1.2. Яке, конкретно територіальне об’єднання громадян і рівень яких питань буде вирішувати. Тобто, повноваження у тій чи іншій громаді:

Муніципалітет

Регіон (район)

Дошкільна та шкільна освіта;

Первинна медицина та швидка допомога;

Комунальне господарство;

Охорона правопорядку;

Пожежна охорона;

Соціальний захист.

Планування регіонального розвитку;

Спеціалізована шкільна та професійно-технічна освіта;

Спортивні школи, школи-інтернати тощо;

Вторинна медицина, стаціонари загального профілю а також – спеціалізована медична допомога, онкоцентри, кардіоцентри тощо

Збереження природніх ресурсів;

Дороги та інша регіональна інфраструктура.

1.3. Вказати на мапі: де, конкретно будуть, наприклад: 
– дитячий садок, школа, інший навчальний заклад тощо; 
– фельдшерський пункт, поліклініка, лікарня, аптека тощо; 
– фінансові, соціальні служби, пенсійний фонд і т.д. і т.п. 

  1. Перегляд державної політики, з огляду на невідворотну конвергенцію сфери телекомунікацій зі сферами інформаційних технологій та масової інформації, культури, освіти та охорони здоров’я у найближчому майбутньому, чітко і систематизовано сформульована та прийнята на рівні Верховної Ради України у вигляді нового Закону України «Про електронні комунікації». До основних електронних комунікаційних послуг мають бути віднесені:
    – телефонний зв’язок (фіксований та мобільний);
    – доступ до Інтернету та до різноманітних інформаційних систем;
    – доступ до програм суспільного теле- та радіомовлення національного, регіонального і місцевого масштабу.
  1. Внесення змін до Конституції України, які б врахували вимоги Резолюцій ООН 2012 та 2013 років,  щодо  неприпустимості обмеження доступу  громадян до мережі Інтернет, з одночасним переведенням на електронний документообіг всіх державних установ та органів місцевого самоврядування України протягом 2014-2015 років, що стимулюватиме  одержання послуг та інформації від органів влади громадянами, дистанційно (за допомогою Інтернету) й позитивно вплине на збільшення Інтернет-послуг й призведе до зменшення бюджетних витрат.
  2. Доцільно запроваджувати інструменти розвитку інформаційного суспільства, через використання можливостей Інтернет продуктів, як-то: єдину, загальнодержавну інформаційну мережу, електронне урядування тощо. Так, єдина, загальнодержавна інформаційна мережа, наприклад, UkrPOINT, дозволить організувати доступ до відкритих національних баз даних та реєстрів, а також дозволить реально – впровадити «електронне урядування» в Україні, як відкрите і прозоре державне управління. Це в свою чергу, дозволить організувати активну, а головне – оперативну взаємодію органів державної влади та органів місцевого самоврядування (між собою), розширить контакти держави з: суспільством, людиною та е-громадянином, бізнесом тощо. Для організації ж останнього, доцільно ввести законодавчо – систему обов’язкової державної реєстрації в єдиній, загальнодержавній інформаційній мережі та отриманні (для посадових осіб й засновників, суб’єктів підприємницької діяльності та приватних підприємців – фізичних осіб) – персональних електронних, поштових скриньок (ПЕПС). Останнє, надзвичайно важливе у правовій державі, бо дозволяє оперативно та в повній мірі – повідомляти та доносити до любого суб’єкту – інформацію (рішення) державного органу виконавчої влади та контролю. Головним у цій схемі є те, що відправка повідомлення, автоматично означає – його отримання адресатом, що унеможливлює втрату комунікації та підвищує дисципліну й виконання урядових рішень.
  3. Натомість, державні органи управління та контролю, також – в обов’язковому порядку, повинні бути забезпечені уніфікованими, поштовими програмами, які унеможливлять «не отримати» та не реагувати на переслану їм електронну кореспонденцію від адресату.

          Загалом же UkrPOINT доцільно організувати на базі та з використанням вже діючих мереж (філіалів та відділень), наприклад, Укрпошти та Ощадбанку, які є найбільш чисельними й розгалуженими в Україні. Такий підхід дозволить уникнути мінімізації/закриття структурних, територіальних одиниць вищевказаних інституцій держави, фактично, розширить перелік послуг та активізує роботу останніх, а головне – дозволить кожному бажаючому отримати необхідні дані, довідки, підтвердження тощо, фактично не виходячи із дому. Останнє уможливить й реалізацію адміністративної реформи, в частині оптимізації органів виконавчої влади та управління на місцях…

Інформаційно-аналітична служба «Європейсько-Східний діалог» (IASEED)

Підготував Ю.Ключівський,
Ужгород, 11.6.2015 

Залишити відповідь